Навіщо ти сказав тоді ходи?
Навіщо поманив рукою?
У світ казковий назавжди
З тобою, лиш з тобою.
Можливо, жила б і не знала,
Що щастя все ж існує.
Можливо, жила й не кохала,
Але та мить того вартує.
І моє серце все ж тріпоче,
Побачивши ті очі знову
Пір`їнка спогадів лоскоче
За ті слова й нашу розмову.
А ти незнатимеш про мене,
Незнатимеш про теплий слід.
Кохаю я, але даремно
А ти, як сонце, топиш лід.
Навіщо ти сказав тоді ходи?
Але та мить того вартує.
Ми стали разом назавжди
З тобою щастя все ж існує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2010
автор: Галина Кудринська