Не треба мене вбивати.
Я сама з цим прекрасно впораюсь,
І вранці я хочу спати
І слухати осінь поруч десь.
Мій теплий і чорний светр...
Він пахне дощем і корицею.
А ще в меня є секрет,
(А може навіть традиція)
Вже завтра піду на війну,
Бо собі вже давно набридла я.
Дозволь сигарету одну,
Дозволь тобі бути вірною?
Я буду стогнати від ран,
Я буду мовчати безболісно,
Від того, що в серці капкан,
І все ж проростають проліски.
Ну що? 9 грам свинцю?
І решта проблем - це дріб"язок?
Згадаєш дівчинку цю?
Чи, можливо, тобі наснилсь все?
Візьми мій духмяний светр,
(Там проліски зліва побачиш ти),
Бо серце не любить тенет,
А решту зможеш пробачити.
.......................................
Я вранці любила поспати,
Відчуто тепло його поруч десь
...Навіщо мене вбивати?
З усім самостійно впоралась.
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219314
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2010
автор: Анна Кириленко