То був солодкий дощ і повна мірка суму.
Сидів біля вікна, гадав літ власну думу.
Метелики – думки літали біля квіток,
Я пензлем малював майже дорослих діток.
А поряд місце їй, залишив без вагання.
Бо вчора я зробив, палке, як грім зізнання.
Сказав, мов відрубав, що я її кохаю,
Вона в отвіт слова, про зміст який чекаю.
Іде солодкий дощ, думки біжать у мандри,
Малюю я її, а поряд кущ троянди.
Вона леліє цвіт, а я її лелію....
Це лагідно роблю, бо маю стаж, умію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219258
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович