Душа черства, як камінь,
Холодна, наче сніг.
І не жаліє навіть,
Не падає до ніг,
І не гризе сумління,
І совість теж мовчить,
О ні, душа не мертва,
Вона тихенько спить.
Чи довго буде спати
Питати вже дарма.
Та як я можу знати
Як навкруги пітьма.
Що сталося з душею,
Що міцно вона спить?
Що сталося зі мною? –
Мене усе болить.
Мене болить у грудях
«червоний оберіг».
Переді мною шлях є
Не пройдених доріг.
Через людей бездушних
Я поколола серце.
Шукала я ж бо мужніх,
Знайшла лихе озерце.
Я подивилась в воду
І істину збагнула:
Любов тепер не в моді.
Душа моя заснула.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218961
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2010
автор: Olko