Пьєнкна панянка, а може вже й пані,
Та хто ж її знає…
Сиділа за столиком в «Елефані»,
Двома пальцИма і так делікатно
Тримала маленьке горнятко,
Ой, нє, перепрошую, то була
Порцелянова філіжанка,
А на столі ще в келих налите
Щось міцніше з написом «б’янко»,
А коло неї її колежанка,
Музика ретро, грав фортЕп’ян
І ще скрипка,
А було то в половині квітня.
Звернув увагу на гарну панянку
Порядний, пристійний фАцет,
До того ще й вільний,
У пошуках своєї пари – Яцек,
А була ж весна,-
Сонце свОє робило…
Ріс рівень серотоніну,
Гормонально-екстрімний період...
Бісилися гени, навіть в аборигенів,
Тріска скакала на тріску...
І зипр в спудеїв на джинсах
Час від часу тріскав…
А вона ж у короткій спідничці,
Виднілись кругленькі сідниці,
В руках тоненька цигарка,
Волосся,- як пір’я в канарки.
Підсів до панянок фАцет,
Запізнатися хоче дуже.
В презенті – червону ружу.
А панянки чутливий, тоненький пальчик
Ніжно пестить високий бокальчик.
Хлопець дуже ніяковіє,-
Від того погляд ховає під вії.
Називалася Маґожата,
За фахом не вагоновожата,
Рід занять її невідомий,
Але вночі не буває вдома.
Отак …Вона дзиґар курила,
ПерезОрий колготик спалила.
А хлопець її за колінце помацав,
Попіл здмухнув гарячий,-
І скзав :« А пані ся палє!»,
А вона усміхнулась учтиво
І так йому відповіла: «Алє…
яснє же так, данкешан!
Пшецінь нє з тАкім ґувняжем , як пан»…
То є такий анекдотик
І бананик вам в ротик…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218743
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 28.10.2010
автор: Лана Сянська