Сутулю я плечі, - та втома пощади не знає:
Тримаю в руках щойно зліплений шум тамбуринів.
зИма вже близька. Холод навіть в далекім Китаї,
Хто зна, чом же так?.. Не зважай, ти у тому невинний.
Ілюзії вже не такі, як то було. На Бога…
Я – юність земна, та всередині швидко старію.
Ти був не як всі. Я не знала ніколи нікого,
лИш тільки той факт, що ти – вірус, хвороба, стихія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218592
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2010
автор: Halyna