Вже доста обривати з тріском струни,
Ростити біль в собі, шукаючи примар.
Сумнівна радість — таємничі руни
Вже доста! Душа — і так полин-відвар
Ілюзія — відвертий ляпас долі
Солодкий щем, тонка межа бажань
Повна поразка, так мало сил і волі
Вже доста! Холодний струмінь! Без вагань!
Без вагань..?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218574
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2010
автор: Stryna