На півсторіччя виросла планета.
Чумацький шлях розсипав білу сіль.
І серця покарбована монета
ту сіль життя збирає звідусіль.
І котить день планету по орбіті
на маскарад віків, століть, годин.
А ти один із тих - за все в одвіті,
бо світ земний в тобі лише один.
А цвіту дня у серці - аж по вінця...
І що тобі - півсотні юних літ,
коли ти між людей - не наодинці,
душа жарить - і креше вістрям лід?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218550
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2010
автор: Omega