Пройдуть роки,погляне хто на ті слова
На білому папері,що в темні ночі їх писала
А під вікном маленька пташечка співала
Пахло любистком у саду,
Гуляв козак в ріднім краю,
Гуляв і горенька не знав,
А край все цвів і розквітав,
Мабуть і досі розцвітав....
Нема нема й частини того краю
Там соловей не зна кому співає
Немає поля і долини
Немає кузні і рівнини
Немає де гострить меча
Потухла воскова свіча
Засохла у лузі червона калина
Прийшла тривалая довгая днина
Біль давить у груди,серце стискає,
Дихання немає,земля завмирає
Та хто її чує,та хто приголубить,
Коли ту долину,як малую дитину
Від грудей відірвали,на шматки розірвали
Ще й пити не дали,зате на табличку слова написали
Ще не вмерла Україна і слава і воля!
Хвала,хвала поету за високі ці слова
Є Україна?!Ось тільки доля,у чому суть її
У кожного своя як слава,як і воля?!
Хто зна!?Хто зна!?Лише слова,
Болючії слова на білому папері.......
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218514
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2010
автор: Ольга Ратинська