(моєму чоловіку)
До світанку снами дивними гуляла,
де зі мною доля тихо розмовляла
(у нектарі квітів, між бруньок зелених)
і потай відкрила світле одкровення:
Небом я навіки
дана Чоловіку,
із яким у парі,
піднестись за хмари
і розкрити душу,
даного в молитві слова не порушить.
Ніжністю своєю огорнути Землю,
і в любові в муках породити зерня
Роду. Щоб навіки
прорости Землею в парі з Чоловіком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218477
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.10.2010
автор: Діана Сушко