… когось жаліємо, когось прощаємо і забуваємо.
Не досягаємо
якихось цілей, давно поставлених,
вином розбавлених…
І знову в пам’яті (гудки протяжні замкнули здогади)
воскресли спогади…
В напої терпкості, де присмак ночі,
відбились очі,
сумного кольору. За димом сховані,
ніби приковані
до чогось в дійсності з глибин свідомості:
німої пристрасті,
давно забутої.
Душа у Вічності гріхи спокутує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218330
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2010
автор: Діана Сушко