Бринить струна-
і мармур кришиться сльозами...
Бринить...
Гардини
сіють благородний пил...
Ти знаєш, мамо,
ноти невідомі,
обабіч тих семи,
я вже зустрів...
І голоси:
стотонні, невагомі,
солодкі в руки падали мені.
І я схилявся, падав при колоні,
Коли являвся Бог в її подобі
На сцені, мов на полотні...
Моя душа! Прихильнице німого
І рахівниця атомів буття!
Чи ти б могла, чи ти б зуміла слово
Так закувати в ланцюги чуття?
Спинися...вже не чутно звуків кобзи
І голосу, що ввів у забуття...
Залишилось тремтіння у знемозі
Любові до краси і до життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218130
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.10.2010
автор: Хельга Ластівка