… Я не скажу: «Болить», та не думай, що я оптимістка,
Очі міцно зімкну, ти не вір – я не сплю, я не сплю.
Стануть в горлі слова, що мені не сказати, мов кістка:
Ти не бачиш? А жаль, я твою сліпоту не зцілю.
Миготітимуть дні, наче стрічки у титрах фінальних,
Вже мій вихід давно: авансцена не знає чекань.
Несвідомо гублюсь у прострочених дивних питаннях.
Де ти є? Бо я тут ще ламаю ту прокляту грань.
І все рівно мені, що роки до секунд невблаганні,
Я тебе не прошу покохати в очах моїх дно.
Може, цей дотик губ невмолимо відбувся останній, -
Не хвилюйся тепер: я готова, мені все одно.
Я в альбомі своїм засушу між сторінок ромашки:
Разом з ними мені ти лишив найтривожнішу мить.
Я тобі усміхнусь, та не думай, - мені дуже важко
Свої руки забрати з твоїх, кажучи: «Не болить».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2010
автор: Halyna