Самотня,мов тиша,
Забута,мов тінь.
А вітер колише
Небес височінь.
Нікого не кличу,
Ніколи не сплю.
Між Сонцем і Ніччю
Я ніби стою.
Чекала свободу,
Вона в мене є...
Та кликала щастя,
Забуте своє.
Плекала надію,
Що буду колись
Коханою жінкою.
Авжеж,не збулись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217961
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Кира Артемьева