Мелодія...
Її бентежний лет
снував між хмар і там торкався неба.
Там волошкову синь на фіолет
розмінював її незримий трепет.
Тоді вона котилась поміж трав,
коштовному вподобившись намисту...
З роси вологу пагін увібрав,
щоб задзвеніть у вітті буйнолистом.
Поверхні доторкалася води -
вода дзвеніла, билась, оживала...
Весняним садом стелячись, як дим,
чи марево - із хмарами зливалась.
Рожевопінно дихала, росла,
і щебетом пташиним тріпотіла.
Спадала краплею з крила, немов з весла,
горнулася промінчиком до тіла...
Мелодія - у сні напівбажань,
всепроникаюча... Без неї порожнеча...
Мелодія... Летить моя душа
у небосвіт поезій, слів і речень...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217946
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Omega