Тепер, по-іншому, сприймаю, росИ тремтіння на вітрах
І погляд твій ловлю, кохаю, що прориває ніч у снах...
Колись згасила його сміхом, не знаючи чому, за мить, -
А нині він в душі щемить, та хай, - щоб знала, як болить...
Тієї хвилі, незабута, біжить між часом, течія, -
Несе у мій бік каяття вже... Незмірна туга й ніч моя
Не в змозі осягнути зливи, крилатих щирістю, признань
І не збагне усі ті хмари, що день насунув, без вагань...
Тепер запізно шкодувати, - однак, збігаються думки
Жаринку тих згорань шукати... збирають долі пелюстки, -
Химерним шепотом зітхають: якби цей розум був тоді -
Душа не знала б цього жалю... не ворожила б на воді...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2010
автор: grycha