А я піду в зелений гай,
Послухати пісню солов`я,
В душу її, веселу, зронити,
Щоб було мені легше жити.
Жити посеред пустелі міста,
Серед кам`яних осель
І самітніх та стурбоних людей,
Що сліпі і не бачать світла.
А я піду в зелений сад,
Вдихнути аромат бузку п`янкого,
Щоб захмеліти від духу його
І забути, що прийде ще й листопад.
А я піду туди де ти,
Доторкнусь до вуст твоїх,
Проникну до серця й душі,
Послухаю чи живі вони, чи ні.
Як добре, що я не одна,
А є ще й любов твоя,
Така ніжна і всесильна,
Що пітьмою непереможна вона.
Проникає у всі ті, клітини мої
Та надихає на життя на землі,
На мрії про щасливе майбуття,
Про те що є сенс і в буднях дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217866
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.