Відважне стремління до неба,
До його біло-синіх часток.
Кожна крапка це птаха у тезі
Крізь дерев промайнула разок
Із вишин їх видають безодню
Я видаю частинку в душі
Промінці пропадають сьогодні
На заході сонця сумні
Не яскраві у серці чари
Пригадаються колись мені
А на волі як птахи літали
Поруч з небом дві долі чужі
Як голубки голодно-самотні
Помах крил навіває буття
Не з’єднають радість відносну
Й на мені запалає життя!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217801
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2010
автор: Voha