Кричати в безвість, марити, мовчати,
Втрачатися в осиній порожнечі.
Каштанів та беріз пожовклі шати
Холодний вітер кидає на плечі.
Я так тебе кохав, що ці діброви
Вслухалися у шепотіння шалу.
Як кошеня моє мостилось слово
І в поцілункові надовго завмирало.
Минає все – для каменю розрада.
Ранкові сни годинника спинили,
І непідвладні тлінню листопада
Минуле наше заново створили
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217795
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2010
автор: rivnyanin