В океані крику знайди себе
Та відпусти її до нього
А може й ні, зажди…
В останній раз поглянь на неї.
«Пробач», - скажи і мовчки йди
Не обертайся, бо так важко…
Акація сьогодні втретє розцвіте…
Ніщо вже не дивує… Боже, чому мені так важко?!?!
Як добре, що є друзі…
Невпинно дні летять, крокуючи від неї.
Мені без тебе темно, люба,
Залиш лиш промінь посмішки своєї…
Я загубив свій час в пісках пустелі,
Вона щаслива поряд з ним…
І твій портрет омріяний на стелі, зніму
Залишусь й там один.
Глуха кімната у пустій квартирі
І я сиджу на самоті.
Давно себе вже не жалію,
Лишень кишені повні розпачу й жалю.
І сліз в сухих очах нема вже,
У дзеркалі побачив лиш його…
Стояв переді мною у сорочці,
Кармани вивернув. Нарешті я знайшов… того.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2010
автор: zhe