Коли свідомість розриває простори,
Виходячи через дзеркало твоїх очей,
Всі думають що ти є тяжко хворий,
Але насправді ти здоровіший за інших людей.
Тобі здається що ти божевільний,
Роздвоєння особистості твоєї душі,
Але насправді ти незалежний і ти є вільний,
Для тебе не має їхньої межі.
Людина у тобі і ти це свобода,
Ладний змінити навколо і твій світ,
Твоє призначення є твоя робота,
В небо на хмари де сонце здійнятись в політ.
Ти бачиш на що інші вже довго сліпі,
Серед світлого дня для них в сутінках вечір,
Так хочеться правду сказати тобі,
Звільнити від хреста свого плечі.
Будувати шлях який бачиш лиш ти,
Ще трішки і все на краще зміню,
Тільки не заважайте мені це зробити,
Я прокидаюся і я не сплю.
17.10.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217353
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2010
автор: КРІПАКОС