У осінньому небі хмари сонце ховали
І тіла світлофорів свої фарби міняли
Розсипали дерева сарафани останні.
Я ішов рідним містом, щоб зустріти кохання.
Я ішов чи летів, не дивився під ноги
І набридлих дзвінків не чекав не від кого
Осінь стала весною… не жовта – зелена…
Бо у серці твоєму є куточок для мене.
Бо у погляді – сонце, веселка яскрава…
Я спішив, щоб тебе запросити на каву,
Щоб сказати в полоні міцного напою,
Що я дуже щасливий, бо ти поряд зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2010
автор: Віктор Нагорний