Крізь подвійну броню (чи потрійну скляну огорожу)
Закликаю тепло... Безталанням просякнуті схили…
Прямокутних будинків – сусідських уривків запрошень…
На гостинну безмірність, куди мене не запросили…
Щиросердні зізнання - безглуздям асфальтових лірик …
Переломлене світло – під небом скляної кімнати…
Буде інша блакить… Хтось їй інший (уперше) повірить -
Я уже перестала постійно її закликати…
Безутратні міста. Співчувати немає потреби…
Над безтрав’ям часів – безпорадні осінні квартали…
На бетонні сніги (від зневіри) опуститься небо…
Тож мені пощастило, що ще вони не випадали…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217254
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2010
автор: Юлія Радченко