Незнайомці

ми  разом  з  осінню  збираємо  валізу,
і  літо  за  спиною  шепче  нам  бувай.
приборкуючи  свою  власну  кризу,
в  думках  я  намалюю  теплий  край.

їм  боляче,  що  їх  тут  не  чекають.
я  їм  не  заздрю  зовсім,  анітрохи.
і  люди  поступово  роздягають
блідих  скелетів  в  хутряних  панчохах.

ми  ж  незнайомці,  осінь,  із  тобою,
ти  кожен  раз  даєш  мені  новий  урок:
то  віднімаєш  мою  скромну  зброю,
то  кидаєш  у  бій  робити  крок.

і  вересень  вже  чепурить  свій  носик,
диктує  свій  смішний  шалений  план.
і  цього  літа  нам  було  не  досить,
в  навушниках  вмикаю  battle  for  the  sun.

ми  разом  з  осінню  складаємо  валізу,
і  літо  за  спиною  шепче  нам  бувай.
я  спогадам  купую  кругосвітню  візу,
хай  плинуть-їдуть  у  свій  теплий  край!..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217207
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2010
автор: СвітлаРоза