Шкарубне біль,
нанизаний на нитку
намистом сліз,
стискає горло,
і німим відбитком
в душі навскіс.
Кривавить серце,
тишить біг на кроки -
зажди, спинись...
Душа із Небом
ділить свій неспокій -
злетіла б ввись.
Шепоче ангел,
за плече торкає:
- Це долі перст...
Хто щиро вірить,
той не знемагає
нести свій хрест.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217091
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.10.2010
автор: Адель Станіславська