Збудженні лелеки на подвір*ї сіли,
Голосно,навмисне,про щось гомоніли,
Крилоньки згортали, до землі вклонялись,
А потім у небо із шумом піднялись.
Прощались з гніздечком, що життя їм дало,
Голосно із жалем лелеча кричало.
Невидима сила в дорогу їх гнала,
Біда не минуча, лелек не лякала.
Летіти їм довго. моря не минати,
На південь дорогу уперто шукати,
А сили не стримно,по трохи, лишали,
Не одну лелеку,хвилі поховили.
Коли лід в нас скресне і сонечко блисне,
Над подвір*ям знову лелека зависне.
Втомлений з дороги, сяде він в гніздечко,
Ген там, на хатині, від нас не далечко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217020
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2010
автор: Н.Неземна