крізь семеро дверей пройду, мов дим.
вогнем заграю в безповітрянім просторі.
рядками віршу ляжу, де немає рим,
і тінню пролечу, де сяють зорі.
заплачу усмішками мертвих душ,
розірву ланцюги, закуті сталлю.
стоятиму під горді "кроком руш",
сміятимусь, огорнена печаллю.
знайду кінець безмежності життя,
сховаю крила під одежу голу,
безпомічною стану, мов дитя,
ходитиму в кохання, наче в школу.
навчуся у безсмертних помирати тілом
і серцем завмирати лиш на мить.
думки свої підтверджувати ділом,
хоч не спроможна так, як треба жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216774
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.10.2010
автор: СвітлаРоза