(Вже немає сенсу)
З самого початку світанку до півчночі
Ти б'єшся в істериці, коханим залишена
З самої першої хвилини розлучення
Не маєшь місця у цьому сполученні
Тільки до ранку триває життя
Бо після життя вже не буде життя
Вже не потрібно ні їсти ні спати,
Ані мриї мати, лише чекати.
Тому, що
Вже немає сенсу
Вже немає сенсу в цьому
Бо вже не буде сенсу
Ніколи не буде сенсу ні в чому
Той, що доводив твої теореми
Єдиної миті позбувався проблеми
Той, хто додав твоїм бажанням
Палкого змісту власним коханням
Місяць зникає, ніч вже вмирає
Він не засинає доки не знає
Що ти задоволена, насолодою втомлена
Що ковдрою вкриті коліна оголені
А тепер
Вже немає сенсу
Вже немає сенсу в цьому
Бо вже не буде сенсу
Ніколи не буде сенсу ні в чому
Вже немає сенсу
Вже немає сенсу без нього
Та вже не буде сенсу
Ніколи не буде сенсу без нього
Крок перший до зради цікаво пройти
То є інша реальність, то є як би не ти
Ти розподіляєш свій мозок на долі
Одна - для Нього, решта для задоволень
Потім далі ступаєш, ти все ще не знаєш
Що з цього може бути аж поки не зникаеш
Ховаєшся десь на тижні-декади
Повернешся - пізно, він не пробачить зради
А тоді
Вже немає сенсу
Вже немає сенсу в цьому
Бо вже не буде сенсу
Ніколи не буде сенсу ні в чому
Вже немає сенсу
Вже немає сенсу без нього
Та вже не буде сенсу
Ніколи не буде сенсу без нього
© Дмитро Барзілович, листопад 2005.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2010
автор: Дмитро Барзілович