На акрилових квітах – відбитки минулих відмов…
Категорія роду - в туманних множинах пробачень…
Він, як смуга світання, по небу до мене ішов...
Але в натовпі-кризі (узимку) мене не побачив…
У весняні злиття органічних яскравих прозрінь
Поринав, наче світ, переплетений з небом дощами…
Я вдивлялася пильно в бурхливу його височінь,
Мені навіть здалося, що ми обмінялись життями…
Сколихнуло й завмерло - проміння привабливих рут…
Він у осінь пішов. Я забути хотіла щосили…
Лише смуга прощання (як спалах) лишилася тут…
Я була не одна. Мабуть, цим перед ним завинила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2010
автор: Юлія Радченко