Присвячується всім матерям, що мають дітей із вадами здоров*я.
Що журитися-ридати?
Не тривож ти своє серце!
Не можливо передати,
Як душі болить усе це.
Та й навіщо? Не потрібно!
Ти ж бо не звичайна мати,
не така твоя дитина.
Звідки ж силу мусиш брати?
Звідки маєш ти наснагу
з долею непримиренну?
На образи та зневагу
не втрачай часУ даремно!
Обійми свою дитину,
пригорни Господнє чадо,
бо твоє дитя невинне
у своїх численних вадах.
Нам той світ не зрозуміти,
і, можливо, то на краще.
Але ж серце хоче жити!
Але ж серцем вона плаче…
Осінь 2007 Великотрав Валерій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216579
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2010
автор: velya