Пошук істини минав надто швидко.Та яка там істина. Я вмерла від одного його дотику....Ця мить – єдине святе,що у мене залишилось.Згодна, безглуздо.
Його перший поцілунок назавжди залишиться моїм.Лише моїм. Певне, більше дорожчим для мене, ніж для нього. Я можу перевернути цей світ за один його дотик. Та навіщо цей світ перевертати? Він і так проживає не найкращі часи. Згодна, безглуздо.
Сидячи перед екраном монітору, тупо вдивляючись у його фотографію, стараюся знайти у ній щось нове. 106 фотографій... Цілий клад, що використовується на старій техніці найчастіше... Інколи здається, що я збожеволіла за цих півроку...Та ні...Я збожеволіла вже давно. Коли він народився...Мені тоді було три роки. Я відчула, що він є. І почалось...Та вірю,що не схоже на правду.
Я перетворюю свій світ на його. Я займаю свої думки людиною, яку за ледь знаю, але чомусь так люблю... Мені інколи страшно, що одного разу він буде з іншою. І вже вона буде помирати від одного його дотику. Буде зоряна ніч і тепла погода. Травень. Вони будуть стояти у парку біля гойдалок. Вона обійме його, а він її. Вони стоятимуть мовчки. Схиливши голови один до одного. А потім довго цілуватись, не помічаючи час довкола. Хтось крикне : «Єгор.» Вона скаже : «Погано, коли в компанії два Єгора...» а потім додасть : «Що з тобою?»
У відповідь прозвучить тиша... просто він згадає, що колись з ним таке вже було....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2010
автор: Анна Помаранська