«В своїй хаті своя й правда, ш сила, і воля».
Т. Г. Шевченко
Моє рідне село на друге не зміняю.
Із полями й ставами, мене манить воно.
Народилася в нім, його серцем кохаю,
Прикипіла душею до нього давно.
Я стежинку одну протоптала на вік,
До домівки батьків, що в дитинстві зростала,
Там калина квітуча щорік,
Мене радісно цвітом стрічала.
Хатину батьків рушнички прикрашають ,
Що бабуся й матуся вишивали для всіх,
Нас дітей і онуків завжди зустрічають,
Із дитинства лунає їх радісний сміх.
Я молюся щоденно, схиляю коліна,
Щоб їх душі на небі у царстві були,
І радію, що їм підростає вже заміна,
Й лине сміх дорогої для нас дітвори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216473
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 16.10.2010
автор: Слюсар Лідія (Рокитна)