Лише один похмурий дощовий ранок здатний надовго вибити з колії...
Проте тепер я точно знаю київський відтінок кольору "мокрий асфальт".
Ранок... Мурашник, що прокинувся після зовсім недовгого сну, а може й взагалі не спав. 105, 238, 67... Обличчя, спини, сумки, долоні розмазані по склу в дверях маршруток. Все якось не так... Дощ, що знахабнівши остаточно, не припиняється і заливає усю сіру масу... Водії, які від "нехуй делать" влаштовують на дорогах ледве не "Форсаж-4", забризкуючи усіх і все навкруг водою з калюж і не чуючи прокльонів, що летять вслід з приблизно їхньою ж швидкістю...
Мимоволі чомусь згадується Лесь Подерв'янський: "Там масла дохуя! - Де? - Там!"
Отак і тут: десь є місце, без сірих холодних осінніх дощів, чийогось головного болю і "форсажів" на дорогах. А де?!
Там...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216297
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 15.10.2010
автор: Ладка