Старий театр живе без декорацій,
Під шепіт глядачів: пішов... прийшла...
За шторами цілунків і овацій
Дуелі тіней, ставки смерті, гра...
Ляльки на сцені, завчені прокляття,
На вальс виходиш, а фінал – стриптиз.
Ой, що ж це ви сьогодні? Вже й без плаття?
Не одягайтесь, вам і так... на біс...
У режисера усміх Мони Лізи,
І ти від себе в захваті – гори!
Знімай корону, крила і... білизну,
Усім нарозтвір душу покажи.
Під занавіс розіграних комедій
Застигнеш мовчки, давлячись слізьми.
Зриває вітер тюлі, штори, пледи...
Спинити все так просто:
вийди з гри.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216285
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2010
автор: olya lakhotsky