У парку на перетині часів
Кого зустрінеш восени в тумані:
Дівча, якого ніжний сміх бринів
Відлигою сердець бабусі й мами?
Чи мрійницю, яка в душі своїй
Любов плекає, як троянду пестить?...
На вітах павутиннячка надій
Торкнуся крізь роки та перехрестя...
Чи може цей густий мольфар-туман
Завісу майбуття мені відкриє,
І старість без прикрас і без оман
Назустріч вийде?.... Вітерець повіяв,
Мозаїкою листя вкривши парк.
І знову тиша та сумна самотність.
Невпинний часу плин. Натхнення брак.
Туман у серці. Осені безодня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216282
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2010
автор: mind your mind