В дощах осінніх та холодних,
Я вбачаю людське горе,
Якесь невтішне, стоголосе,
Що греблі рве і голосить.
А можливо то сльози гіркі,
Небесні-святі чи грішні-земні,
До болі щемні в серці й душі,
Й пронизливі до самоти.
Та не втрачаю надії я,
Що виморозить ті гріхи зима
І придуть веснянІ теплі дні,
Наповнені любов`ю до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216237
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2010
автор: Макієвська Наталія Є.