Зірками ніч простелиться. Туман...
І зрадник-місяць хмарами закрився.
Ти дивишся в зіниць моїх лиман,
І в серце, що тепер неначе криця.
Помовч, нехай паде із неба сніг,
Вкриваючи собою нам обличчя.
Лиш ти один змінити все би міг,
В думках моїх убивши протиріччя.
Не треба, не кажи, що все дарма, -
Я подихами уст твоїх існую.
Хай листям розпорошує зима,
А ніч зірками небо розмалює.
На крок один до мене підійди:
Мені уже давно не таємниця,
Що ти лишив в житті моїм сліди,
Тоді, коли спинився на зіницях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2010
автор: Halyna