Живеш- живи. Душевний параліч
геть покривив тебе, мов ту корягу.
Він очі затемнив тобі, як ніч,
він совість висмоктав,
як в спеку
вогку флягу.
Живеш – живи, чи пак ото –
плазуй,
під себе підминаючи комаху,
не здатний на політ а чи сльозу,
на існування звичний
в лоні страху...
Можливо ще крізь нетрі пустоти
Злетіти спробуєш в розпластаній нестямі,
та зась –
підняти вгору животи
не здатні ті,
хто жив поміж кротами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216060
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.10.2010
автор: Omega