Шепотів мені вітер про долю,
Розповів таємниці життя,
Кликав разом з собою на волю,
Щоб пізнати стрімкі почуття.
Я йому одповіла у вічі:
“Я не хочу туди, в небуття,
Бо своє я там втрачу обличчя,
Бо не буде мені вороття!”
Шелестів мені березень тихо
Про кохання палке й беззупинне:
“Ти для мене – єдиная втіха,
Ти – моя ясноока богиня...”
“Ах, мій березне, друже єдиний,
Ти не зви мене краще тим словом,
Придивись: ну яка ж я богиня?
Я земна, і кохаю земного.”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2010
автор: Ана Пест