Духмяні трави колосяться,
Вітри розносять їх насіння.
Не дозволяй собі стидатись
Своїх батьків – свого коріння.
Ти виріс, добре влаштувався.
Освіта, а можливо, й друга.
Але чия у тім заслуга?
Твоя? Підґрунтя стер. Зазнався!
І як би високо не літав,
До дна летітимеш неспинно,
Якщо забудуть твої діти
Тебе. Твій рід. Своє коріння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215936
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2010
автор: Віктор Нагорний