...якби він вірив у щось крім неї,
світ став би надто нудним.
Вона любила дощі й орхідеї,
а ще помовчати з ним.
Якби він більше у неї не вірив
і не губив би з кишень зірки,
усе б здавалось безмежно сірим
і в спину долі плювки.
Якби простив її зраду пастор
чи Бог зустрівся десь на межі,
вона б взяла свій старий фломастер
і знов писала йому вірші.
Німий гонитель зітхань ранкових,
діряве щастя нічних ідей-
де розуміння скупої мови?
(розбився глечик і спробуй,склей!)
І часто вірилось в щось далеке,
а сни збувались за кілька днів.
Він рятувався від слів і спеки,
вона ховалася теж від слів.
У неї він ще затято вірив,
прохав натхнення і мить тепла.
Холодний запах чужої шкіри
в його обійми щодня несла.
Та їй набридли вже орхідеї
і дратував тихий спів краплин.
А він все вірив...він вірив в неї,
коли лишався у снах один...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2010
автор: Biryuza