*

Як  страшно,  холодно  і  мертво
В  моїй  спустошеній  хатині
Як  лячно,  сумно  і  буденно
Проходить  день  насамоті.
Мов  самовбивця,  вічна  жертва
Малюю  сад  у  домовині
Пече  тривога,  біль  нестерпний
І  я  тону  у  темноті.
А  раптом  десь  колись  у  світі
Мене  побачиш,  ніби  вперше?
А  що,  коли  це  просто  сумнів,
Але  не  зрада,  не  нудьга?
Та  мерзнуть  перші  чисті  квіти,
Любов  байдужістю  обдерши
Самотність  нищить  інші  душі
По  ранах  люто  сновига...
Тебе  нема...А  люди  мріють,
Зірки  у  неба  позичають
Тебе  нема...В  очах  у  вітру
Нема  ні  злих,  ні  добрих  слів.
Я  задихаюся  без  тебе  -
З  тобою  я  себе  втрачаю.
Тебе  нема...  А  весни  квітнуть
На  цій  спустошеній  землі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2010
автор: asura_balata