Україно, скільки будеш ще чекати?
Скільки винесеш багнюки,
Щоб на ноги знов піднятись
Й розірвати ці всі пути?
Вже треті півні заспівали,
Та відьми геть ще і не йдуть.
Всю нечисть до купи зібрали
Й шабаш вічний готують.
Тут і щезники й песиголовці,
Блуд і вихор та ще й гук,
Водяники й мавки-самогубці
І, навіть чорт вже прийшов.
Всі веселяться і танцюють
Над трупами простих людей,
Бо ти мовчиш, просто мовчиш.
Прокинься, рідна Україно!
Поглянь, що сталось на землі:
Тепер і батько з сином
Запеклі стали вороги.
І рідна мова - не співоча,
Бо хтось із тих вовків сказав.
Поглянь на молодь, хіба хоче
жити вона по правилах,
Що перевертень написав?
Прокинься, прошу, Україно,
Щоб потім вечір не настав...
(І хай обніме батько сина,
щоб штори мороку зірвать.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215789
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.10.2010
автор: Роксолана Сова