Напевно, долі не зходяться.
Їх просто зв"язують вузликом.
Нам серце, мабУть, не підказує,
Всередині ,певно, музика
Дві нитки душі пов"язує.
І мрії, скоріш, не збуваються,
А просто щезають у темряві.
Із часом усе забувається,
Із часом і руки мерзлії
Під сонечком зігріваються.
Серця не можуть розбитися,
Їх ,певно, ріжуть ці "добрії",
Ці "любі" , "кохані " , "людяні ",
"Ріднесенькі " щастя злодії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2010
автор: ТаБу