Сонце сіяло промінь на фарбоване листя.
Виноградові лози на подвір’ї плелися.
Запах свіжого сіна у вітрах відчувався,
У останнім теплі рудий жовтень купався.
Подих віти тривожив, низько хмари висіли,
Одинокі причали чайки геть оточили.
Заспокоїв Дніпро свої стомлені води...
Я таких подарунків не чекав від природи.
Я чекав твоє тіло, твої віддані очі,
Я тебе розцілую пристрасно і охоче…
Я тебе запевняю, ти не будеш самотня
У осінніх обіймах в нотах тихого жовтня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2010
автор: Віктор Нагорний