Чуєш мене? Ну невже ти не чуєш?
Ось я. Навпроти. Я тисну дзвінок.
Що ж ти себе під дверима катуєш.
Ти лиш заручник моїх помилок.
Бачиш мене? В тебе втомлені очі.
Наче промокли від втрат і дощу.
Чаю не хочеш? І їсти не хочеш?
Я не надовго. Я тут не лишусь.
Може зі мною? Літати над містом.
Ні, ти не бійся… я так, не всерйоз.
Що ж над моїм ти все плачеш намистом,
Ти все тремтиш, наче в лютий мороз.
Бачиш мене? Ні, не бачиш… не будеш…
Мій поцілунок відчуєш терпкий.
Холодно, любий? Я зараз, я йду вже.
Дай тільки пам'ять пострушую з вій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2010
автор: Анна Кириленко