*

Вологі  спини  берегів,
Піском  притрушені  недбало
Манять  мене,  іду  помалу,
Щоб  не  збудити  їх  від  сну,
Хоч  міцно  сплять,  я  теж  засну,
Вколисана  піснями  хвилі,
Вірші  зриватиму  доспілі
У  кошик  пам’яті,  і  хтось,
Кому  заснути  довелось
На  спині  берега  навпроти,
Здивовано  відкривши  рота,
Гукне  мене  зі  сну  ясного.
Чи  зможу  доплисти  до  нього,
Щоб  з’їсти  скибочку  вірша,
Зернята  витрусивши  долі?
Вже  й  сонце  котиться  поволі
Ген-ген  за  той  старезний  ліс,
За  ним  у  полі  виріс  кукіль,
І  видно  білі  пасма  кіс
Хмарок,  що  сонцю  гріють  купіль
У  тій  ріці,  де  береги  не  чують  звуку  ні  одного,
Хоча  й  тупочуть  босі  ноги,
І  чується  солодкий  хруст,
А  ще  лунає  тихий  спів,
То  зернятка  колише  хвиля,
Щоби  росли  і  швидше  спіли
Вірші  для  мене  і  птахів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215467
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.10.2010
автор: Марципанна