Не можеш ти мене судить, пробач!
Не знаеш ж бо, як я ридав ночами,
як дощ глушив мій безпорадний плач
як мрії улітали із вітрами.
Не знаєш ти як мучатись безсонням
Як в темряві писати ці рядки,
виймати серце і тримать в долоні
й зшивати шрами, що лишила ти.
Чи може знаеш як чекати сну,
В якоми ти і я, ми знову вдвох
прокинутись й кричати в ніч пусту
Бо все це - лише свідомості підвох
Ти знаеш як це - із останніх сил,
Зібравши волю і удачу всю
Струшувати з серця твого пил
Й шептати знову "я тебе люблю"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2010
автор: Bullet