Упала на хмари і крові немає,
Невже у той час любила?
Не чуючи вітру, куштуючи раю,
Свій літній вінок зносила.
Довірою ляжуть мені на обличчя
Слова, які душать серце.
Це навіть не страшно, це навіть не сниться, -
Вливається в звуки терцій...
Немає бажання ховати свій погляд –
Захоплюй, утримуй, вивчай!
Від твого дощу вкрали знов парасолю,
Беззахисна стала вкрай.
Та впала на хмари і крові немає.
Тебе я любить не вмію.
І глибоко десь в мені запалає
Давно вже забута мрія.
10.10.10. 01:30
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215361
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2010
автор: dada_