Нелегко так повірити комусь,
Усюди правда підгоріла, чи й нема.
Як угадаю - добре, ні - тоді спіткнусь.
Та річ не тільки в тому, хто ви.
Біда, що я сама себе не знаю -
Щось обіцяю, потім щось втрачаю,
Навчаю інших, як то треба жити,
Тверджу мораль Езопових байок,
На аркушах малюю квіти,
І неба синь, і висоту зірок..
Та, що із того? Це шаблон,
Який я згодом випадком накрию.
Тепер для мене мить - це еталон,
Я вже сама собі не вірю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215090
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2010
автор: Lilu_92